Українська вулична фотографія: сучасний вимір

В умовах концентрації штучної краси, “всемогутніх” фотоапаратів, та не менш широкого спектру можливостей редакції, корекції, дизайну, чимало фотографів відмовляються від зручності і умовних стандартів, беручи у руки плівкові апарати, “мильниці”, застаріли телефони.

Цю тенденцію активізували й нові діджитал платформи з візуальним контентом та зміна вектору розвитку культури вуличної фотографії загалом. Усе більше фотогафів надихаються не стрічкою профі з Instagram, а, наприклад, як я, журналом Союзу журналістів СРСР “Радянське фото”.

Не награні сцени реального життя, досконалі люди у своїй недосконалості, сарказм, іронія та гостра проблематика — це все сучасна вулична фотографія.

Вікіпедія дає цікаве, як на мене, визначення вуличної фотографії – “вислів, ідея, або елемент художнього твору, що занадто часто використовується, в наслідок чого втрачає своє початкове значення та ефект, особливо, у тому випадку, якщо до свого масового поширення вважалось виразним та оригінальним».

Справді, головний мотив цієї фотографії показати звичайні буденні обставини абсолютно незвичайними у своїй звичайності, нехай буде так. Підловити ракурс, особливе світло, незвичне поєднання об‘єктів чи людей. Наприклад, люди у громадському транспорті, церква на фоні закладу громадського харчування, написи на фасадах і відображення у калюжах. Усі фото, до речі, прикріплюю чи принаймні залишаю лінки.

Фото: Яна Сідаш

Вуличний фотограф – це абсолютна полярність студійному фотографу, який намагається налаштувати ідеальне світло, оптимально розташувати об‘єктив. У street-фотографа усе інакше — закарбувати цікаві моменти і незвичні речі, виокремивши їх із повсякденності життя та правильно обіграти буденність у контексті.

Говорячи, про сучасну українську вуличну фотографію можна сміливо казати про потужну спільноту. Наприклад, у 2020 році роботи чотирьох українських вуличних фотографів стали фіналістами London Street Photography Festival, одного з найсолідніших фестивалів фотографії.

Одеська фотографка Юлія Рубинська фотографує афіші та їх клаптики.

Фото: Юлія Рубінська

Роман Поляков знімає Троєщину з усією брудною та інколи навіть огидною її красою.
Євген Котенко і фотопроєкт “Лавка”, протягом певного часу фіксують усі події навколо однієї лавки у Львівському дворі! Раджу сильно: https://www.the-village.com.ua/village/city/street-photo/267441-kotenko-photo
І таких цікавинок і неймовірних талантів не злічити.

На просторах мережі є багато кліше, порад для вуличних журналістів, навіть певні техніки. Але як на мене, будь-які правила додають штучності цій тонкій справі. Усім раджу долучитися до спільноти “Українська вулична фотографія” у Фейсбуці, щоб не просто читати мотиви цього напрямку фотогафії, а безпосередньо бачити ці мотиви та настрої.

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.