Зараз всі пишуть: бабусі ведуть кулінарні блоги, дідусі розбирають щось із серії “зроблено самотужки” для числених дописувачів, мама стає суперінстаграмницею, а папа постійно заліпає у фейсбуці.
І це не все – найкраща подружка збирає тисячі лайків, сусід веде крутезний блог про мандрівки містом, а ти… ти тільки збираєшся почати.
Я почала писати у 10 років, першу статтю мою було надруковано у 16, у 17 я вже працювала ведучою на радіо, а в 23 стала головним режисером регіонального ТБ. Багато працювала над тим, щоб допомогти писати, креативити моїм друзям, студентам та колегам. Не знаю, наскільки вдало це було, проте ніяких скарг з відомих телерадіокомпаній та видань ще не отримала, тому може є в мене якісь ідеї – давайте перевіряти! Почнемо ретельний шлях до покращення Ваших креативних навичок, які можуть бути універсальними, як для професії у журналістській спільноті, так і для професії у мережі.
Не знаю, як Вам, а мені дуже легко уявити ситуацію, коли ти застигаєш на хвилину і чекаєш натхенння та осяяння!
Для того, щоб зробити універсальним цей процес, так щоб бідь-які мої поради підходили до будь-якої ситуації, буду намагатися коротко і за призначенням готувати тексти.
Кожний текст :
- одна проблема,
- одна універсальна порада,
- один кейс,
- одне завдання ( без перевірки! – ну тільки якщо тобі кортить почти мою думку!)
Проблема одна – як почати писати. В мене є найкраща порада, яка завжди з кожним працює – просто почни писати!
Тепер до кейсу.
Мої студенти дали мені завдання – напишіть текст з порадами. Ок. Пишу. Я довго відклада це завдання, але ми домовилися, що той, хто не впорається з дедлайном, буде покараний, тому, я замість того, щоб відпочивати – в останній день – готую текст. Іноді страх гарно мотивує, проте, не хочу щоб Ви зосереджувалися на цьому. Краще зосередтеся на результаті – для чого ( кого) Ви пиште цей текст? Як привернути увагу того, кому адресовано текст, а разом з тим, як почати. ПРо увагу, наступного разу, а зараз будемо обирати шлях для початку.
Перша фараза – для мене це завжди стиль, форма, ідея усього тексту. Емілі Кемпбелл та Гаррі Аултон у “Кілька рядків щодня” давали завдання: щоб почати писатьи – подивиться за вікно, опишіть що Ви бачите….
“Якби я починала історію, я б почала з видовища з вікна. В моєму домі є вікна, які дивляться на усі сторони світу. Залежно від настрою та обставин я можу почати день з будь-якого програмування.
Якщо я дивлюся на південь-море, каяки, хвилі, льодові пагорби взимку. Це вікно, яке дарує спогади-воно у минуле….
Якщо дивлюся на схід. Це завжди травма, біль, смуток і невизначенність. Сторона, звідки вітер несе попіл. Це сучасне.
Якщо дивлюся на північ, зелена абрикоса навесні змішує усі мої плани, завжди начеб-то закриває мрію, каже, ще не час… Але чим блиджче до зими, тим більше бачу неосяжне поле можливостей, планів и мрій…
Моє вікно на захід-це цивілізація. Велике місто з його димністю, шумом, обов’язками и трохи відстороненністю (дивлюся ж з 2 поверху). Це той бік, де для мене завжди час збирається разом-створює точку початку.
З кожного вікна, я можу начати свою історію. Південну морську елегію, північну холодну аналітичну доповідь-проспект, вбиваючу реальність драматичного та трагічного життя зі сходу і філософську притчу про всесвіт, в якому мене не має… Хоча я мрію про вікна в хмарачосах…”
Кожний початок – перша фраза – це завєди мостик до фіналу, інтрига та експозиція в одночас.
Подивиться на початок ” Снігової королеви” – її перша фараха “Ну, почнемо!” – універсальний початок, який дає польот нашій фантазії – вона може бути про усомітнене життя – ізгоя Королеви, і коли до неї намагаються достукатися – ось Вам і початок історії про Ельзу з Ганною…
Подивиться на початок “Гордість і упередженість” – ” Загальновизнаною істиною є те, що одинак — та ще й при грубеньких грошах — неодмінно мусить прагнути одружитися.” А якщо це не істина, а якщо не має неодмінності виконувтаи цей, а якщо це не пошук дружини…. ? Якість кодекс правил !
А коли відкриваєш нову книгу Марії Матіос “Букова земля” то на тебе двитися ” Отче! У моєму Окрузі передчасно народилася нова людина, – дещо здивований і трохи неспевнений голос із домішком легкої дратливості, схожий на голос спокусливих морських серен, які відбирають волю і розум у заблудлих моряків, надто обережно завібрував у небесному безгомоні, так, наче остерігався порушити навіки встановлений тут баланс тиши.” – так починається сага довжиною 225 років. ЯЧку тишу порушать її герої? Слово “передчасна” запам’ятовується більше? Хтось опереджає час? Хтось на межі виживання?
Але, трохи захопилася літературою, всі вже втомлені, тому – завдання для “невиконання”:
відкрийте першу книгу, яку знайдете поруч, подивиться на першу фразу.
Допомагає вона зрозуміти про що написано у книзі? Якщо книга знайома – добре, якщо ні – гарний привід прочитати. Якщо у Вас є час – передивиться декілько книг і навіть випишіть початок. Проаналізуйте. Намагайтеся відшукати нові погляди на вже відомі Вам історії.
Не чекайте натхнення та осяяння – просто працюйте, щоденно, і мені здається що в якийсь момент завжди почнеться новий відлік, навіть у написанні текстів для кулінарного блогу теж можна стати супер профі і даже видати книгу!
Пишіть! Із задоволенням!