Повага – вікіпедія каже нам, про те, що це позиція однієї людини по відношенню до іншого, визнання гідності особи.
Тобто партнер повинен визнавати ваші гідності, а це в наш час соціальний статус, благородна позиція людини в незалежності від походження і фінансового достатку. Але крім цього, це ще й самоповага. Але хто про це пам’ятає, починаючи нові відносини, тоді ми готові йти на компроміси, жертвувати своїми бажаннями, якимись принципами, тому що знамениті інстаграм коучі сказали про те, що потрібно вкладатися у відносини. А ми кладемо самі на себе. Ми готові облизати з ніг до голови улюбленого, тому що в цей момент він здається нам всім всесвітом, і тільки через деякий час ми можемо зрозуміти обсяг значення цього, коли це стане вже спогадом.
Тому в першу чергу я вважаю потрібно любити себе. Зараз сама почну писати, як інстаграм коуч, але, якщо у вас є стрижень, адекватні принципи, вироблені роками, нізащо не цурайтесь від них, в результаті вас просто зламають, навіть якщо є незгода в чомусь одному, ця думка завжди буде у вас в голові і не буде давати вам спокою.
Довіра – як же складно про неї говорити.
Іноді здається, що деякі так довіряють один одному, що може здатися, що вони байдужі. І в інших відносинах можуть проглядатися відносини наглядача над ув’язненим. Довіра і правда межує з байдужістю, і найприкріше усвідомлювати, що партнерові однаково на тебе. Йому буде все одно не тільки де ти і з ким, але також і без різниці на що у тебе алергія і як ти заправляєш ліжко. У таких випадках зазвичай викликають неправдиві ревнощі, що б хоч трохи відчути себе потрібним, значущим, відчути увагу на собі. Якщо ви займаєтеся таким, викликами помилкових ревнощів або ж самі питаєте у партнера ревнує він вас до того-то чи того-то, то або переглянете свою поведінку, або партнера.
І друга межа довіри – це його повна відсутність. Постійні перевірки, дзвінки, опитування, контроль і стеження можуть довести до дикого почуття апатії і психологічного стресу. Так само відчуття недовіри на собі, позначається і на нашій самооцінці. Партнерам, які вистежують свою «другу половинку» це якраз на руку. Немає самооцінки – немає почуття власної гідності – ні уявлення себе як особистості в суспільстві, а отже сіра маса нікого не зможе залучити і зацікавити.
Тут наш контролер може розслабитися, адже на партнера ніхто не дивиться, але допити все одно залишаться. А бідну і так загнану в кут «сіру мишу» це буде добивати, адже абсурдно думати, що хтось зможе повестися, але контролера-партнера це не зупинить. Хоч як це не прикро. На жаль, відносини приречені на провал, адже або “мишка” зможе вирватися з мишоловки і нарешті знайти щастя в здорових довірчих стосунках, або людина просто зламається, а зломлені душі, через час, через відсутність здорового інтересу до них, зазвичай летять на звалище.
І найпрекрасніша складова – це любов.
Прекрасна, взаємна, тепла, затишна, пристрасна, ніжна – у кожного вона своя. Але любов, це почуття, яке не завжди перебувати в тому розквіті, як на початковому етапі відносин. Вона нам дана, для того, що б в пориві цих почуттів, настільки звикнути до людини, до його присутності, до його голосу, запаху, що б тоді, коли любов вщухне, не змогти бути без цієї людини. Десь це почуття порівнюють зі звичкою.
Любов цікава річ, але краще кожен про неї буде говорити сам з собою, або з тією самою людиною. Вона і правда окрилює, але також робить рабом своїх почуттів. І без довіри і поваги нічого не вийде. Адже колись любов пройде. Бо повага стримує сімейні пари з дітьми, стримує від зрад. Довіра дає впевненість в тій людині, що він з тобою і завжди так і буде. А якщо цього немає і любов вщухла, що залишається? Нічого.