Хтось бачив мою дівчинку?

Мистецтво щасливого життя- це не лише вміння знайти своє щастя, але й уміння відпустити, коли воно перестає бути таким.
Історія стосунків двох творчих людей- Сергія і Кіри. Він- кінознавець, вона- журналістка. Обидва сповнені амбіцій та кохання. Але в якийсь момент, все змінюється, стосунки стають нестерпними. Він стає залежним, тепер не тільки від кіно, але й від пагубних звичок.
В якийсь момент усе налагоджується, та не надовго. Стосунки завершуються.
У неї новий чоловік, нова сходинка у житті. Усе наче добре. Поки, в один момент, він не зізнався, що приховав новину про смерть Сергія. Звісно, з метою вберегти від переживань вагітну жінку. Але вона не пробачає. Залишає його.
І ось, уже сімнадцять років пише листи до першого чоловіка. Розповідає про свої успіхи, переживання, нових коханців… І часто повторює фразу: « Чому, коли я була поруч з тобою, так рідко говорила, що щаслива?»
Напевно тому, що зрозуміла це занадто пізно…
Назвати цю історію просто мелодрамою- неможливо. Вона- набагато глибша, більш чутлива, серйозніша. Така, як і в справжньому житті.

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.