Кожен повинен мати “свободу слова”

Українці знають його як журналіста, ведучого “Свободи слова” на ictv. І мало хто чув, що за освітою Андрій Куликов не журналіст, а «фахівець з міжнародних відносин; референт-перекладач англійської мови». Ось так. Але журналістом Андрій працює вже 28 років. Хоча продовжує займатися і перекладацькою діяльністю.

За ці роки назбирав багатий досвід в журналістиці.

З 1979 року працював кореспондентом, заступником головного редактора газети «News from Ukraine»

1992-1995 рр.. – продюсер, старший продюсер Української служби ВВС (Лондон). У 1996 р. був в.о. головного редактора, заступником головного редактора ММЦ-«Інтерньюз».

Потім 2 роки працював випускаючим редактором, заступником директора Телевізійної служби новин телеканалу «Студія« 1 +1 »

А з 1998 по 1999 рр.. вже був шеф-редактором «Нового каналу». У 2000 р. він автор-ведучий програми «Нічна драматургія» (СТБ).

Після СТБ (2000-2007 рр..) Став продюсером Української служби ВВС.

У 2005-2007 рр.. працював медіа-експертом проекту Євросоюзу – ТАСІS-BBC World Service Trust «Жорна» – Журналістська освіта: розвиток навичок.

А тепер він ведучий одного з найпопулярніших політичних шоу України.

Нещодавно Андрія Куликова також запросили стати викладачем Маріупольского державного університету. Він погодився. Саме в унивіерситеті нам, студентам-журналістам, вдалося з ним поспілкуватися.

Андрію, чому Ви вирішили приїхати до Маріуполя та стати викладачем?

Колись я приїхав сюди разово за запрошенням якогось там проекту. І мене вразили маріупольскі студенти дуже позитивно тим, що ставили не дуже зручні запитання. Я відчув у них здорову непокору. Вони не сприймають авторитет тільки тому, що це авторитет. І вони хочуть знати більше. Коли у меня є змога спробувати дати більше тим людям, які хочуть знати більше, то я намагаюся цією змогою користуватися.

За освітою Ви перекладач та міжнароднік. Як і чому стали журналістом?

Журналістом став після майже півроку безробіття і депрессії. Коли в країні проголошеної суцільної зайнятості ти не можеш мати роботу за тією освітою, яку маєш. Це дуже погано діє на нерви і на загальний стан. І я перебивався випадковими заробітками. Зустрів свого старшого товариша, який працював в газеті, де відбувалося збільшення обсягу вдвічі. І він спитав, бачачи в якому я стані, чи не хотів би я писати для газети. В тому стані я був готовий спробувати все, що бодай трохи мені цікаво. Я спробував. Написав 3 матеріали на пробу. 2 з них взяли до друку і потім запропонували мені роботу в цій газеті.

Чим ще Ви хотіли б займатися в майбутньому як журналіст?

Я, чесно кажучи, думаю, що я вже не зовсім журналіст. Ведучий, або ж провідник, або ж подавальник. Це вже не зовсім журналістська професія. Але я би хотів повернутся до репортерства.

–  Який перелік якостей повинен мати журналіст?

Чесність, точність, неупередженість, небайдужість.

- Яких якостей не вистачає Вам, щоб бути еталоном журналіста?

Ну це важке запитання. Напевно його треба ставити тим, з ким я працюю. Сам я відчуваю, що мені бракує досить часто реального зваження своїх можливостей. Я можу взятися за справу, яку потім мені важко виконувати. Я ії виконую, виконую, хоча краще було б не братися за неї.

Що б Ви побажали людям, які опановують професію журналіста

Пробувати себе в найрізноманітніших жанрах і, визначивши, де ви хочете працювати (радіо, телебачення, чи в інтернеті, чи в друкованих засобах масової інформації),  зосередити увагу саме на цьому.

- А як Ви стали ведучім «Свободи слова»?

2007 року я як раз закінчував працювати в європейскьому проекті пеербудови журналістської освіти в Україні. І мені треба було повертатися до Британії. Але я не хотів і шукав собі гідної роботи в Україні. Були там пара пропозицій які можна було спробувати. Але тут надійшла пропозиція спробувати повести «Свободу слова» після відходу Савіка Шустера. Це була найпривабливіша пропозиція. Випробовували мене разом ще з кількома людьми. Для нас влаштували тракти. Ми провели по два тракти, себто репитиційни записи програми. І на підставі цих трактів мені було зроблено остоточну пропозицію, після якої ще два тракти ми зробили, ну а далі вже почався сезон.

- Андрію, Ви вважаєте, де пролягає межа між публічністю політика і шоу?

Я гадаю, там, де політики готові її виставити, а, з іншого боку, там, де готові її виставити творці шоу.

- А як знаходите підхід до різних політичних діячів?

Тут потрібно постійно не випускати їх із поля зору. Треба стежити за тим, що вони сказали, де, за яких обставин сказали. По можливості переглядати телевізійні інтерв’ю з ними, щоб навіть бачити, як змінився їхній образ. Якщо ми будемо запрошувати їх на свою програму, то нам теж важливо, у якому образі вони з’являться у нас.

- Які якості потрібні для того, щоб бути ведучим політичної програми?

Увага, ретельність, обізнаність у поточній політичній ситуації, вміння знаходити взаємодію з найрізноманітнішими типами людей. І ще потрібно, ну це не якість, а, радше, спосіб дії – не зав’язувати з політиками  товариських відносин.

 

                                                                                                                                                                                                                                              Чекайте на продовження….